14
Чер

Синевир – Морське око Карпат

СИНЕВИР – Морське око Карпат або історія кохання
Озеро Синєвир – найвідоміше і найбільше озеро, справедливо вважається природним скарбом національного парку і є однією з візитівок Українських Карпат (Міжгірський район Закарпатської області), розташоване у верхів’ях річки Тереблі. Площа його 7га. Живлять озеро струмки. Відтік води перегороджує гірський обвал, в основі якого просочується вода, утворюючи потік, що впадає в Тереблю. Синєвир знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря. Середня глибина озера — 10-12 метрів, максимальна — 24 метри. Озеро утворилося у післяльодовиковий період приблизно 10-11 тисяч років тому в внаслідок потужного зсуву, викликаного землетрусом.

Дорога до озера лежить уздовж потоку Воловець, серед урвищ і ущелин Синєвирського перевалу (більше 800 м над рівнем моря). На вершині, довкола розкинулася синьо-зелена далечінь, Боржавські полонин, хребет Овчарський Верх, гора Стримба (1719), гора Кам’янка (1578). Десь далеко внизу видніються хати села Синєвир із блакитною річкою Теребля. Тут безліч штучних перепадів, що створюють прекрасні умови для вирощування риби – форелі.

Уздовж усе більш вужчої і бурхливої Тереблі і лежить дорога до озера Синєвир. Позаду село Синєвирська Поляна з дерев’яною церквою Покровською (XVIII ст .), заповідно-мисливське господарство, повне рідкісних рослин і тварин. Довколишній пейзаж вирізняється надзвичайною мальовничістю і величністю. Прямовисні схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких складає 140-160 років, спадають просто до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець. Тому Синєвир ще називають Морським оком. Із висоти пташиного лету озеро нагадує око, а ялини і смереки на березі – пухнасті вії. Вставши на острівець, не забудьте загадати найзаповітніше бажання.

За легендою, Синєвир може подарувати кохання, треба лише дуже попросити про це. А закохані, які побувають тут, ніколи в житті не розлучаться і разом житимуть довго і щасливо. Хоча історія і сумна……Колись ці гори належали багатому графові, і верховинці були вимушені працювати на нього. У графа була красуня-донька Синь. Дівчину звали так, тому що в її очах була вся синь бездонного карпатського піднебіння. Одного дня багач вирішив перевірити, як його лісоруби працюють у горах. Синь прохала батька взяти її із собою. Поки граф перевіряв роботу, дівчина збирала гірські запашні трави і квіти. І ось до її слуху донеслися прекрасні звуки. Такої музики Синь не чула ніколи. Синь, як заворожена, йшла на переливи сопілки і побачила, звичайно ж, його. Вир, так звали пастуха-музику, полюбив прекрасну Синь. І здавалося, що навіть Карпатські гори не міцніші за кохання Сині і Вира. Але граф, дізнавшись про це, розгнівався і заборонив молодим бачитися. За наказом графа його слуги зіштовхнули хлопця з гори кам’яною брилою. Не встиг Вир дограти свої прекрасній мелодії… Та хіба знайдуться сили, здатні погасити вогонь кохання? Дізнавшись про страшну звістку, помчала Синь до того місця, де загинув коханий. Лилися дівочі сльози і день, і ніч, поки не затопили всю галявину. Але й тоді дівчина не відійшла від коханого. Ось уже край озера сліз досяг блакитних очей Сині, але дівчина лише сильніше обійняла тіло коханого. Так Синь і Вир виявилися навіки разом похованими в озері сліз.

На природному півострові озера закарпатськими майстрами Іваном Бровдієм і Михайлом Санічем у 1983 році була створена скульптурна група «Синь і Вир» Тридцятитонний монумент вирізаний із червоного дерева. Вдивляються у води озера обличчя закоханих…
Максимальна глибина озера біля самого острова-зіниці — 44 метри. Саме там, за легендою, спочивають незчисленні скарби татар, яких верховинці загнали в гори.

Із кожною хвилиною озеро міняється від ніжно блакитного до насичено синього. У глуху ніч озеро може здатися чорною дірою, яка манить до себе. Висота 989 м нагадує про себе вечірньою прохолодою. Тут середня температура липня від +5 до +8°С, а січня від –5 до –9°С. Температура води рідко прогрівається більше ніж до +11°С.
Синєвирский парк тягнеться із Заходу на Схід на 120 км. Озеро розташоване біля підніжжя гори Озерна (1596 м). З гори видно озеро (якщо немає туману).

Раніше, коли таке захворювання легенів, як туберкульоз, було невиліковним, хворому прописували прогулянки на вершину. Місцеві мешканці пояснюють це по своєму: дійшовши до місця, звідки «око» Синєвира відкривалося, хвороба відступала назавжди, оскільки боялася погляду озера. Внизу шумлять чотири річки, що живлять Синєвир. За вузькою долиною річки Теребля відкривається панорама Вододільного хребта Карпат. По ньому проходить кордон між Закарпатською та Івано-Франківською областями. Звідси можна бачити величну вершину гори Сивуля, а її висота без малого 1818 метрів. Птахи вдосвіта співають так голосно, що, розмовляючи зі співбесідником, важко розібрати його слова.

На березі озера в альтанці є незамерзаюче джерело з цілющою водою. Острів посеред озера з’являється в сухе літо, якщо випадає мало опадів. З острова можна побачити дно озера. Краса неймовірна! А повітря аж дзвенить – таке прозоре! 
Від малесеньких вертлявих рибок гольян аж темно біля берега, вони «ловляться» просто на голу палку, а озерна форель, як справжня королева, – поважна і статечна.